Волонтерську роботу членів ГО "Самоврядна громада" можна фінансово підтримати через карту Приват банку 4149 6258 0986 9652

Митець, оселившийся на горищі 16- поверхівки звів таки собі галерею.

Дата публікації: Грудень 13, 2015

Крижанівський В.«Телепень і К» – галерея від художника

 В. Крижанівського

( відеозвіт відвідин )

          Запрошуємо вас без  зайвих слів бути свідком одного зібрання мешканців будинку, які за 23 роки вперше вирішили перевірити  що ж знаходиться в них на горищі.  А захвилюватись їх примусив ремонт, який вже місяць кожного дня  не дає спокою роботою відбійного молотка, зварки,  дрилі та зламаного ліфту.  

         Зібравшись  на збори з приводу обрання будинкового комітету пройшла таки результативна  практика самоорганізації, згуртованості і господарності  киян. Пропонуємо вам  перегляд  у серіях.  Висновки  і аналогічні  дії залишаємо за  вами,  щоб не опинитись і вам під патронатом «благодійника» корупційного походження.

«Митець з галереєю на  горищі  Малишка, 23»

 Безпека з такими сусідами під  великим сумнівом,  і при тому правовий захист від них є.  Поради ми надали,  разом ідемо в правову державу. Новими  відеоматеріали будемо наповнювати цю сторінку.  Слідкуйте за новинами самоорганізації вул. Малишка,23 і не забувайте про власну самоорганізацію у себе  в будинку.

З вами в разі потреби буде завжди  віддана справі  місцевого самоврядування

 ГО «Самоврядна громад».

13.12.15 р Хроніка подій навколо горища триває. На жаль ситуація в країні відбувається таким чином, що змушує більшість населення жити від ранкового  будильника до кінця робочого дня у напрузі і неймовірній залежності від роботодавців. Громадянам пенсійного віку не вистачає сил, щоб захистити себе  і таким станом справ в суспільстві користаються ті, хто звик в радянських часів підбирати собі  те, що “погано лежить”.  Зароджений на безгосподарній радянщині, але визнаний як високоповажний митець, В. Крижанівський розширив свої володіння на всі межі 500 метрового горища і не витрачаючи  часу на вичікування консолідованих дій мешканців, з березня 2015 року присвятив  так званому живопису на стінах горища, назвавши те високим мистецтвом. На власному сайті розмістив свої творіння і кличе допомогу, щоб захиститись від вимоги співвласників 16 багтопоерхівки, які вимагають звільнення приміщення ще на початку так званих реставраційних робіт з зими 2015 року. Це був будівельний штурм: демонтаж вентиляційних шахт, стін, каналізаційних мереж. В кінці кінців вийшли такі шедеври. http://olatar.com/spilkuvannia

І от вже і суд. Представники мешканців на суді були присутні і познайомились з представником  позивача КП ” Керуюча кампанія Дніпровського району”  – адвокатом В. Майданником і представником художника Ольгою Оксютенко. Суд тривав більше 4 годин. Пропонуємо це дійство в деталях  для  перегляду.

“Судові баталії О. Оксютенко і В. Майданника “Про рейдерське захоплення ГОРИЩА в 16 поверхівці”  

( акцентую увагу мешканців на тому, що в позовній заяві говориться лише про 84 кв м (,які захоплені художником замість 47 кв. м., що були надані ще до незалежності УКраїни)  і відсутність договору страхування. Висновків ЖКГ про порушення цілісності будинку відсутні, що знімає всю відповідальність з структур , які мають відповідати за збереження житла киян. )

Сподіваємось на наступне судове засідання ( 23 .12.2015 р о 14.30 за адресою вул Кошиця 5-А) слухачів по справі буде більше, що стане підтвердженням того, що мешканці  цього будинку усвідомлять всю небезпеку використання приміщення горища в якості суспільного місця проведення громадсько – мистецьких заходів, зміст і обряди яких відомі далеко не кожному пересічному українцю. Навряд чи поява такого приміщення над головами мешканців підвищить вартість житла в цьому будинку. Психологічно вони  останні  шість місяців напружені чутками про те, що “митець” чаклує заговорами над жителями будівлі не на користь і розпускає про себе славу ХАРАКТЕРНИКА, який  нібито літає беркутом над масивом. Мені, як вільному слухачеві вдалось поспілкуватись  ще з одним характерником, що “йшов повз суд і зайшов “випадково” підтримати відповідача по справі. Він розповідав про те, що він реінкарнований святий. Тільки дивним був запах перегару з вуст того ” святого”,  як уточнив про себе, “яскравого представника  рідної православної віри”.

     В доповнення до викладеного скажу свою особисту точку зору, яка спів-падає з конституційною вимогою. Таланти і довірчість всіх громадян УКраїни мають бути реалізованими. Майстерні та студії для них мають визначати локальні  громади – власників  за погодженням фахівців виконавчих органів. Так має бути в ідеалі, ми того ідеалу досягнемо.

Далі буде.

І далі вже настало  23.12.2015 р. на судовому засіданні  події розгортались так. В епіцентрі подій продовження  епопеї протистояння художника і жителів будинку особливу увагу варто приділити особі – представгнику відповідача по справі самовільного захоплення всього горища, Олені Іванівні Оксютенко, яку ви, читачі нашого сайту, вже зустрічали як  сеціаліста і консультанта в справі правового захисту громадян в ЖК сфері. Вона була під час зборів по справам звітності працівників ЖЕКУ № 411. Хто міг би подумати тоді , що погляди на конституційні права громадян можуть так різнитись в залежності від обставин? Але таке життя.

 Я, як вільний  слухач на судових засіданнях була наступною проблемою у захисниці  В. Крижанівського. Не маючи доказів у звинуваечннях, отримала багато наклепів, образ, за що пробачаю, щоб не впадати в подібну низькість. Без додаткових коментарів і висновків оприлюднюю це принизливе людську гідність О. Оксютенко дійство.

Чекаємо наступного судового засідання, яке відбудеться 19.01.2016 р о 14.10.

Дата публікації: Грудень 13, 2015

3 Responses to Митець, оселившийся на горищі 16- поверхівки звів таки собі галерею.

  • Дата публікації: Грудень 13, 2015
    Оксютенко says:

    Не дарма говорять, що коли до тебе приходять з інших місць, то треба спочатку спитати, а чого там не жилося. А все просто, не жилося там, бо мабуть не жилося. Для чого Голова правління ГО «Самоврядна громада» пропонує Вам тільки в разі її потреби бути відданою справі місцевого самоврядування. Якого самоврядування? Яке знищує українську культуру? І чи всі в територіальній громаді Дніпровського району підтримують такі кроки громадського діяча? Приямо скажу, що ні. Крім цього, про яку Конституцію йдеться, якщо Конституція захищає і власність, і твори мистецтва, і право на працю. Майстерня є ні що іншим, як робоче місце художника, яке він набув з радянських часів. Воно захищено законом, і ніхто не має право перешкоджати художнику в його діяльності, навіть “тьотя прокурора”, що голосить “ВОН”. Звичайно, ніхто не говорить про те, що обов’язково треба досконало знатися на мистецтві, щоб його цінити. Мистецтво цінять душею, якщо вона є, а не образливими словами. Майстерня на верхньому поверсі по Малишка, 23 належить художнику Крижанівському В.В. на підставі користування ще до 24.08.1991 року, має поштову адресу, використовується за призначенням, а отже, він є саме тим, хто як раз і має безпосереднє право займати це приміщення в якості користувача. І до речі, до “появи” “Самоврядної гомади” не відомо хто заперечував перебуванню майстерні художника у нежилому приміщенні, що надано йому абсолютно законно і безперечно, хоча ремонт приміщення поступово йшов. Та ніхто й не міг заперечувати тому, що митець знаходиться саме там, де працює більше 15-ти років. А невідомі на той час учасники самоврядної громади (до речі, вона коли з’явилася?) та самозванного домового комітету, який ніхто не обирав, що не кажи, намагаються не збагатити українську культуру, а, як можна зробити висновок, знищити надбання України. Хто ж виступає з галасом “ВОН”? Виходить так, що напругу в будинку провокує як раз самоврядна громада з якимись “тьотями прокурора”, а також ніким не обраним в законний спосіб якимось “домовим комітетом”, що складається фактично з п’яти осіб, які майже всі є сім’ями. Фактично, це дві сімейні пари, або родичі і “тьотя прокурора”. Так де тут норми Конституції, якщо кілька без повноважень осіб намагаються позбавити майстарні художника дійсно з великої літери (і не цим ОСОБАМ судити про його талан), а також можливості творити на користь Батьківщини, всіх українців і світової культури. Подібні ОСОБИ знищували гончарні майстерні на Подолі, в Дарниці, музей Трипільської культури в с. Трипілля, інші пам’ятки українського мистецтва. За вандалізм на цвинтарі дається досить великий строк ув’язнення, а за знищення культурних цінностей – ні. Хоча, хто знає, може в майбутньому і буде прийнята відповідна стаття в Кримінальному Кодексі. В будь-якому разі, якщо виявиться, що ці особи просто нездари по життю, то їм можна простити неосвідченність та “безкультур’є”. Але якщо це зовсім інші прояви, то ми всі маємо дати бій ворогам української культури. Тут необхідно визначитися кожному, хто за що стоїть. Здавалося б, чого поганого в тім, що обдарована людина за власний кошт (а не за кошт Голови правління Самоврядної громади в одному окремому будинку, в якому вона навіть не проживає), повністю відремонтував взятий ще у 1990 році технічний поверх, що був у жахливому стані? І чи в інших будинках Дніпровського району все нормально на мансардних, поверхах, технічних приміщеннях? Звичайно, що ні. Наступне питання, чим несе небезпеку діяльність, пов’язана з приведенням технічного або мансардного поверху, іншого нежилого приміщення до нормального технічного стану для жителів будинку? І ще одне питання, а чи є позитивним протікання даху, необслуговування, або погане обслуговування обладнання будинку, відсутність вікон в технічних приміщеннях, інший безлад, який був до того, як людина все відремонтувала. І чи мало самоврядній громаді дахів та технічних поверхів в інших будинках, які дійсно несуть небезпеку мешканцям? Наприклад, постійно залите обладнання ліфтового приміщення в деяких інших будинках, висячі електропроводки та не закриті щитові, відкриті виходи на дах, засміченні воздуховоди тощо. І чи взагалі, належать технічні приміщення та обладнання жителям будинку, адже це не є сьогодні їхня власність. Вони не передавалися мешканцям на обслуговування, не визначено всіх, хто має до них відношення. І чому б самоврядній громаді не вигнати “ВОН” з будинку, що поряд, магазин, кафе або щось інше? Чого ж тоді дійсно хоче “провозглашенная единственным законодателем и защитником интересов украинцев” ГО “Самоврядна громада”? А так і виходить, що мабуть вона підтримує тих, хто з одного боку умисно шкодить українському мистецтву з метою не дати можливість творити дійсному митцю, визнаному світом, а не окремим “домовим комітетом”, а з другого боку – займається преділом власності в інтересах окремих осіб з “домового комітету”. Для цьго і розповсюджує провокаційні чутки про “рейдерське захоплення”. І хто сказав, що художник займається “рейдерським захопленням”, а не навпаки, окремі особи, що називають себе громадськими діячами в одному локальному будинку є тими, хто не враховує норми закону? Треба звернути увагу, що рейдерським захопленням називається присвоєння владних повноважень, що часто здійснюється із застосуванням фізичної сили часто за допомогою зброї. З боку Крижанівського цього не було. Проте, “тьотя прокурора” з “підручними” намагалися застосувати фізичну силу проти художника. Тоді, хто ж є рейдер? І хто сказав що були “баталії” у суді щодо “рейдерського захоплення” між Оксютенко та Майданником? Баталії – це рукопашний, або із застосуванням зброї бій. Які “баталії”? Хіба зафіксовано бійку? Для чого Голові правління Самврядної громади розповсюджувати у “відкритому просторі” Інтернеру неправдиву інформацію? Мабуть у неї далеко йдуть плани. Дивіться, мешканці, вчора Крижанівського оливали брудом, сьогодні – Оксютенко та Майданник, а завтра для потреб та віддання справі місцевого самоврядування може настати й ваша черга. Тим більше, що питання в суді стоїть зовсім не про Малишка, 23, а про розірвання договору між Крижанівським та УЖГ за адресою м. Київ, вул. Празька, 31. Інша справа, що в суді позивач, інтереси якого представляє Майданник, використав документи, підписані обдуреними певними зацікавленими особами пенсіонерами з вул. Малишка, 23. Про яке рейдерське захоплення йдеться, це відомо мабуть, а мабуть небезпідставно вигадано самою Головою ГО. Адже, по Празській, 31 рейдерського захоплення немає. По Малишка, 23 Крижанівський займає абсолютно законно все те приміщення, що йому належить за договором і яке він привів до нормального технічного стану і робить там “вівтар матері”, абсолютно відкрито і не приховуючись. Так що Самоврядна громада, або ті, хто її використовує, як підказує логіка, виступає з метою знищення вівтаря матері. Чи це нормально? Вважаю, що це є антиукраїнським проявом, який грунтується на пострадянських фобіях окремих громадян, які не прийняли Україну. А як ще можна розцінити те, що в час, коли митець творить свої визначні картини (це визнано і української громадськістю, і зарубіжними критиками, а не делетантами від мистецтва), то певні “громадські діячі” вводять в оману громадскість, підбурюють несвідомих громадян, розповсюджують неправдиву інформацію, показуючи “кіно із заснятити чоботами”. Таким громадським діячам оцінка одна – ГАНЬБА! А от значення для України робіт Крижанівського В.В. підтверджується багатьма відгуками чисельних і чисельних відвідувачів його виставки. На цю виставку запрошувалися також і мешканці з Малишка, 23. Проте невідомі, мабуть що “сподвижники” “домового комітету”, обірвали афішу, щоб ніхто не зміг довідатися правду про митця. Нічого дивного немає у поведінці людей, які обзивають не просто професора, не посто академіка Академії художників, не просто члена Спілки художників України, а визнаного українською громадськістю митця, яким пишається вся України, та називають його «Телепень і К» – галерея від художника В. Крижанівського. тим не менше, всеж таки визнають галереєю. Як не згадати великого басняря Леоніда Івановича Глібова , – його басню “Осел і соловей”.

    Раз у вишневому садочку
    Лежав Осел у холодочку.
    Побачив він між рястом Солов’я
    І став йому гукати:
    — Здоров, співун! Насилу вглядів я;
    Який маленький ти, а кажуть, що горлатий.
    Ану, лишень, утни!
    Казали у дворі індики,
    Що ніби ти співать мастак великий,
    Чи, може, брешуть, вражії сини?
    Ану, нехай і я почую,
    Яку там пісню ти вдереш —
    Веселую чи жалібну якую;
    Тут сила не в тому — яку, а як утнеш!..—
    І Соловей почав співати;
    Лунає пісенька на ввесь садок;
    Лежить і слуха дурень головатий,
    Неначе справді знає прок.
    А Соловей аж горло надриває
    І на всі заставки співає:
    Щебече, і свистить,
    І тьохкає, і торохтить.
    На що вже горобці — і ті попритихали
    І прислухаться стали.
    Замовк співун і на Осла глядить,—
    Чи буде, мов, хвалить?
    — Ну, молодець! — сказав суддя ухатий,—
    Хороший птах:
    Хоч невеличкий, та горлатий…
    Ти, мабуть, виплодивсь не в наших сторонах.
    Коли б ти нашого наслухавсь півня,
    Тоді б ще краще заспівав;
    Хоч він тобі й нерівня,
    А все-таки хоч трохи б перейняв.—
    Такої похвали співун не сподівався;
    Якби був знав,
    То й не співав.
    — Прощайте, дякую! — він до Осла озвався.
    — Прощай! — сказав Осел.— Навідайсь ще коли,
    Бувай здоров, небоже!

    Таких суддів, такої похвали
    Не дай нам, боже!

    [1890]
    З великою повагою до тих, хто не дослухується порад всіх, хто радить. І до тих, кого ошукали, з надією, що все-таки побачать світло. О.І.

    • Дата публікації: Грудень 13, 2015
      Інна Плотнікова says:

      Не маю сенсу сперечатись і просто надам цей коментар на розсуд читачам. Вірю в те , що народ здатен відрізнити правду від омани і зерна від плевел. Лише час розсудить якщо цього не зробить суддя Дніпровського району. Нам своє робити. Нести добре та вічне. Хай в Новому році здійснюються лише прогресивні проекти на користь українського народу. З повагою до всіх читачів і коментаторів.

Дата публікації: Грудень 13, 2015

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *