Схематоз заповідання землі нереальний там, де громада власник.

            В ході гарячих подій протистояння з прокурорсько-поліцейським свавіллям в проекті захисту 381 га землі Деснянського району м.Києва від беззаконної приватизації, який ГО «Самоврядна громада» веде у всіх тонкощах детективного розслідування, ми дослідили історію формування, часто через коліно громади, заповідних територій Києва.

«Обранці», які переседіли всі здорові терміни каденції, продавлюють свої рішення через фейкові незаконні ініціативи власно зрощених активістів, винаходять дивакуваті методи збереження чистого довкілля, ігноруючи природні, логічні і єдино результативні методи, що були споконвічно притаманні українській нації. В цих проектах держава, позбавляє своїх громадян землі, реєструючи ці об’єкти в реєстрах речових прав, віртуальному Геокадастрі витісняючи паперові документ права власності, які так ще і досі є власністю УРСР. (  а так для загальної інформації: по багаточисельним заявам громадськості України з посиланням на джерела мусується тема, що срср ще існує в світомову документообігу міжнародних відносин, які не спрстовані на високому рівні керівництва України, а від того виникає бродіння в думках людей, що створює перешкоди для обєднання в єдиний народ.)  То ця реєстрація в Геокадастрі  України без погодження зборами громади затягує все населення в боргову кабалу земельних зобов’язань не як власності, а виключно на правах оренди різного ступеню дорожнечі. Теперішня реєстрація полягає в дивних маніпуляціях – заходиш з договором куплі – продажу, або отриманим землі у спадок від батьків, а виходиш орендарем. Цей механізм діє через інструмент контролю, який поняття “право” змінив на поняття «дозвіл». Дозвіл на користування землею від «держави» ліквідовує будь яку надію на свободу і реальне володіння.

           Всі ці підміни в праві власності може і  є причинами війн в перехідний період людства від живого організму в цифровізацію та інтернетмоделювання людини як індивідуума. Ми маємо повертатись до Божих засад  людини у всіх сферах. Здається вже ситі по горло винаходами “гуманізма”, “толерантності” і ” плюралізму думок”. Засада Божого порядку право жити на своїй землі є БЕЕЗУМОВНИМ, ПЕРВИННИМ правом людини, подарованої їй Творцем. Лише за цих умов оформлення даного унікального права рівноправними членами суспільства – громадянами України – сусідами, користувачами землі, що працюють поруч ми здатні будемо забезпечити правопорядок, ліквідувати корупційні чинники адмін ресурсу, що тягне суспільство в прірву буття.
**********************************************************************************************************
             Цікавим буде для розуміння варіантів земельних відносин в світі таке поняття як Алодіальний титул землекористувача. Звернемся до гуглу (ШІ) знання якого можуть бути неточними і науковий підхід до самої ідеї буде згодом наданий науковцями (сподіваюсь їх погляд буде неупереджений і незалежний). Це слово від лат. allodium — повна власність. — це термін, що походить від поняття алоду, яке означає індивідуальну земельну власність, вільну від будь-яких феодальних зобов’язань перед сюзереном. У сучасному контексті цей термін найчастіше вживається в юриспруденції (особливо в країнах англосаксонського права) для позначення абсолютного права власності. ( То їм можна, а нам ні? Раби на галерах, сподіваюсь в минулому? Чи ще в Україні?)
          Що дасть нам це ноухау в статусі землі? Справжню незалежність: На відміну від феодального володіння, де земля належала королю, а інші лише “користувалися” нею, алодіальне право передбачає, що власник не має вищих лордів чи сюзеренів. Алод вважався «вільною» землею, що робило його власника незалежним від феодальної ієрархії в межах цієї власності. Відсутність повинностей: Власник алоду не зобов’язаний сплачувати податки за право володіння землею (хоча це не звільняє від державних податків у сучасному розумінні). Земля в таких умовах передається у спадок без обмежень і не повертається короні у разі відсутності прямих спадкоємців (якщо це не передбачено специфічними законами штату чи країни). Сьогодні поняття «алодіального титулу» (Allodial Title) найчастіше зустрічається в правових системах США, Канади та Австралії і потребує ретельного дослідження в окремих публікаціях, до яких ми при нагоді повернемось.
******************************************************************************************
Титульна нація українців, правосуб’єктність якої ще попереду, призвана повернути собі право на історичні землі, як безумовної власності за правом першості. Мотивую народ України до вирішення найважливішого питання місцевого самоврядування і справі довічного користування землею нації, яке приведе Україну в цивілізований світ як самодостатньої і багатої країни. І почнеться цей шлях з статусу суверена людини, який теж відсутній. Відновити його можливо лише зборами рівноправних громадян України за місцем проживання затвердивши його протоколами. Вся приватна земля в будь якій кількості придбаного законним і беззаконним шляхом опиниться під захистом реєстрів територіальних громад України – єдиних ефективних розпорядників і контролерів за землею і всіма природними ресурсами України. Ігнорувати цей механізм – це бажати війни різних масштабів до скінчення віків…
В середині країни війна ця організовується чиновницько силовим апаратом за координацією депутатів як смотрящих за територіями – районами Києва. ( Аналогія у всіх містах «заказаної» і заповіданої олігархам України.) На тих, хто на законних підставах, думаючи про спільне, вкладаючи власними ресурсами в нерухомість, щоб нею захистити комунальне, спрямовують псевдо активістів екологічного фронту на проплачені ініціативи заказування територій потрібних громадянам для безпосереднього користування, господарювання осбливо під час війни. Прикриваючись гаслами боротьби з мером міста, вони протискають всі бізнес проекти Київради, кошти від яких ідуть по кишенях, а потім спливають то в матрацах працівниів ТЦК, то в розкішних ресторанах та магазинах Європи. Такі «борці за чисте довкілля» втілюють проекти заказування, (оголошують заказниками) не лише ліси, урочища, заплави для збереження чорнокнижної флори і фауни, а і городи, сміттєзвалища, автодорожні магістралі, промислові зони поруч стратегічних об’єктів. Щитом цих рішень стають найбільш корумповані структури «приватно – державних інтересів» силовики – «прокурори і правоохоронці», які охороняють ідеї ” своїх” екологів, а ті ще пригодовують зальотних “небайдужих громадян”, які вірять лише ” оіціночній точці зору в Єдиному марафні”. З однією з таких ми добре знайомі – Поліція річкового порту м. Києва і Прокуратура Подільського району вирішила розібратись з землекористуванням в Деснянському районі, яке має вже доволі велику історію. Про методи роботи  угрупування “річкової поліції” на землі “заказника”, деталі слідства про яке поінформвано ДБР і саботує відкриття кримінальної справи на заяву громади буде окрема доволі цікава стаття  для дослідження форми роботи нащадками… А може схаменуться і закриють всі  сфальшовані справи, щоб нам все ж таки читачів не добивати  рівнем провалля, в яке киян втягнула Кииїврада та їх сателіти у всіх ланках  адмінресурсу. То це і буде наша традиція – діалог Громади і ” влади”. Віримо в прозріння. А ні… то і ні, діалогу не буде… буде перемога Його величності Закону на боці власника.

             Дана стаття поки що є про засади конституційного землекористування і можливості реального відновлення чистого довкілля через самоорганізацію населення навколо БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ ефективних землекористувачів. Тест на таку діяльність відомий: наочно замічені справи розумової, фізичної, творчої, ручної праці.  Ніхто не може перешкоджати колективам людей, які зібрались на своїй Богом даній землі наводити лад. Але знаходяться сміливці беззаконня. Усвідомлюючи правову зрілість лідерів громадської думки, слідчі в чорній формі вдаються до фальшування справ, використовуючи в свідках алкогольно залежних осіб, вигадуючи маніпулятивні запитання, шиючи кримінальні статті не на пустому місці, а там де виключно люди діють в правовому полі. Проти цього може протистояти лише чиста правда з фактами громадських розслідувань Конституційного власника держави УРСР, перейменованої в Україну і зацікавленість  суду стати на її бік, на що ми і маємо надію. На тому стоїмо і тим апелюємо до будь-яких випадів. Через зареєстровані офіційно заяви про злочин залучаємо до розслідування справи відомі нам всім найвищі органи боротьби з організованою на державному рівні злочинністю  та корупцією це :
               ДБР – що контролюють органи поліції та прокуратури, які відкрито, фальшують справи, страхом та залежністю від системи підкорюють волю одного, щоб налякати всіх. Не розслідувавши всі документи що є в наявності правозахисників користування землею, вони подають справу до суду і тиснуть авторитетом прокурорських висновків, не беручи до уваги докази адвокатів і законослухняних правозахисників ;
НАБУ – для виявлення корупційних та кримінальних правопорушень в діяльності депутатського корпусу Київради, яка виносить рішення без повного пакету необхідних для затвердження заказника документів та процедури обговорення і прийняття корисного громаді рішення (в даному випадку Рішення про ОГОЛОШЕННЯ (!!!) «Троєщинські луки» на промисловій зоні. Інформуємо публічно, що межі не встановлені, в Геокадастр навіть інформація не подавалась, не всі комісії погодили рішення, засідання комісії віддбувалось за даними протоколу без участі ініціатора проекту Пинзеник Олесі Олександрівни.  Думка користувачів що працювали на полі 30 років не була врахована, (хоча на суді по цій землі голова КЕКЦУ В. Борейко отримав консервовану банку помідорів, як доказ  врахування  факту, що тут працюють городники.

             Для громадськості буде цікавим дослідити мету екологічної комісії Київради, яка масово в Києві на сміттєзвалищах ініціює і Київрада погоджує  заказники. Тому просимо  розголосу даної теми серед екологів, які під виглядом турботи про довкілля та боротьби з потепленням клімату,  ресурси народу допомагають виводити в іноземні реєстри, ігноруючи правопорядок в даній сфері, чим сприяють завоюванням світових агресорів. Звинувачувати мера в забрудненні Києва і не давати йому реальний механізм зміни засад екологічного порядку, це непрофесійність і незнання засад ефективного управління природними ресурсами – територіями. Народ винайшов стратегії порядку і сталого розвитку, а горе активісти велентаються в хвості прогресивних ідей від народу і йдуть в сферу замовних бізнес проеків  на екологічній ниві.

           Допоки процес судового слідства про законність «заказника» триває, ми надаємо засади самоорганізації населення в сфері екологічного порятунку і самі його втілюємо. Інструмент самоорганізації, який блокує Київрада з відомих причин,  реально працює.
* Громада як контролер на місці бачить скиди в річку чи незаконну вирубку швидше за будь-яку інспекцію і починає оперативно перешкоджати, ліквідовувати;
* Комітет обраних через довіру жителів представляє інтереси великої кількості людей, що робить його голос вагомим для медіа та політиків.
* Як форма прямого впливу через комітети, або через місцеві ініціативи громада здатна сформувати місцеві екологічні програми та колективами (!!!) контролювати використання спільних чи бюджетних коштів на еко-заходи.
 ЧИ це може бути під силу жителям громад? Звісно.
Щоб досягти конкурентоздатності з системними еко проектами грант давачів, потрібно мати юридичну грамотність, згуртованість та публічність. Лише в мотивації народу зберігати свої ресурси для майбутніх поколінь можливо досягти здавалось недосяжного. Так ми, ставши на цю землю 10 років тому як господарі своєї землі. Тому що (!!!) маємо відповідь на запити публчні до Геокадастра від 2015 року, що земля є безхазяйною, не має користувачів, не здавалась в оренду, півроку надавши чиновникам термін на пошук власників, не дочекавшись ообгрунтованих доказів ми почали доглядати за цією землею за цільовим прризначенням садово дачні ділянки в комунальній формі власності.  Контроль за екологією цієї місцевості і господарюванням перевели від «далеких чиновників» до людей, які працюють на цій землі: захищали промисове озеро ” Алмазне” від видобутку піску, прибирали і прибираємо власним коштом сміття, яке під покровом ночі претенденти від бізнесу навалюють на нашу територію. Все робили публчно, запрошували на спільні наради чиновникв місцевої адміністрації. Був час реагували відповідально. Була нвіть співпраця в деякихтпитаннях, про що зараз не скажеш. (!!!) Тому діємо далі наполегливо.
Неможливо  в цьому контексті не відзначити значення екосаамоорганізації населення в досягненні стабільності миру в громадах. Акцентуємо увагу службовців  адміністрацій, “депутатів”.
*    Місцевий нагляд: Громада швидше помітить незаконну вирубку лісу чи забруднення річки, ніж центральні та правоохоронні органи;
*        Сталий розвиток: Ресурси (земля, вода, надра) сприймаються лише як капітал для швидкого прибутку, а не багатство всього народу, яке потрібно примножувати в інтересах не одних осіб, а всього народу;
*       Відповідальність: Локальні підприємці та влада більше залежать від репутації та підтримки сусідів і тому будуть діяти в правовій площині і звітності один перед одним;
*      Гнучкість: Громади в статутах через збори можуть запроваджувати власні правила (наприклад, заборону пластику або підтримку органічного фермерства), що відповідають специфіці їхнього регіону. І не лише векоогічній сфері. Це маємо практикувати і в сфері правоохоронній. Є для того поліцейський громади. Їх повнваження мємо зосередити на виконанні статутних і протокольних рішеннях громади.
Звісно що досягнути все це  можливо за наявністю фінансових ресурсів, прозорого законодавства та активної позиції самих жителів територіальної громади м. Києва, які працюють на землі, плануючи передавати землю в спадок як суверени своєї волі підкріпленоїнормами права. 
Ми ж налаштовані оптимістично, йдемо впевнено, правду оприлюднюємо якими б маніпуляціями не користувалась система, тому пропонуємо всім хто “плете сіті” зупинитись і припинити будь-які проекти витіснення людей з землі.

           Тим хто хоче користуватись землю, але боїться висловити своє вагоме слово в спільний і свій захист, не поширює правдиву інформацію серед своїх сусідів, пропонуємо на великдень усвідомити значення перемоги Божого сина над гріхами світу і з вдячністю набутись Духу щоб звести мир, що почнеться з оформлення землі на громадян.

Інна Плотнікова

свідома громадянка України