Сьогодні не день «кабінетних» святкувань, а день жорсткого нагадування системі. День, коли варто здути пил із головного юридичного завіту країни й згадати Статтю 5 Конституції України: «Єдиним джерелом влади в Україні є народ».
Сьогодні нам з усіх прасок намагаються нав’язати думку, що права людини, законність та Конституція нібито «не на часі», що країна має жити в режимі правового вакууму. Але мы категорично НЕ погоджуємося на жодну «паузу» на Конституцію України! Жодна криза, жоден чиновник чи воєнний стан не мають права ставити Основний Закон на паузу, перетворюючи державу на територію беззаконня. Якщо поставити Конституцію на паузу — ми втратимо те, за що боремося. Закон має діяти тут і зараз, без жодних компромісів із совістю та свавіллям.
Мій конституційний статус Замовника і Власника держави гартувався не на святкових трибунах, а в реальній роботі за особистим проєктом реформації системи. Системи, яка намагалася скористатися цією вигаданою «паузою» і зламати мене — з єдиною метою: змусити відступити від моєї правозахисної та громадсько-освітньої роботи, яку я невпинно й послідовно веду ще з 2009 року, починаючи з місцевого рівня. Мене намагалися зупинити й залякати на кожному етапі цього шляху тоді, ще на початку і в останніх подіях відстоювання публічних інтересів:
• Вона намагалася зламати мене у Подільській поліції річкового порту, де фабрикувалися перші абсурдні звинувачення;
• Вона зараз сконцентрувалася в Деснянському суді Києва, який слухняно перехопив естафетну паличку тиску на знання прав і свобод. Цей тиск реалізується у замовній свавіллям депутатського корпусу Києва кримінальній справі проти мене — як помста за мою непохитну громадську позицію та створення перешкод у кулуарному дерибані 381,8 гектарів столичних земель;
• Вона продовжує чинити опір сьогодні в залах Вищого антикорупційного суду (ВАКС), де доводиться буквально вигризати правосуддя та ловити за руку кабінетних діячів на службових підробленнях та спробах сховати кінці у воду.
Йдучи по їхньому колу процесуального пекла, я зрозуміла головне: система панічно боїться правосвідомого громадянина, який не дозволяє ставити свої права «на стоп». Вона прагне бачити нас слабкими, заляканими й керованими. Нас намагаються відволікати проплаченими мітингами, штучними флешмобами від Банкової та пустими гаслами, щоб ми залишалися просто слухняним натовпом, який виконує роль масовки у чужих корупційних сценаріях.
Окреме моє слово та палкий заклик сьогодні — до наших Військових, до кожного Захисника і Захисниці на передовій та в тилу! Брати і сестри, ви проливаєте кров не за крісла можновладців, не за партійні прапори і не за право кабінетних мародерів безкарно грабувати тил. Система століттями намагалася перетворити українського воїна на «реєстрового козака» — безправного виконавця чужої волі, якого використовують для утримання влади, а потім викидають на узбіччя історії. Закликаю вас: ставайте в єдине правове розуміння з нами! Усвідомте, що ви — не інструмент у руках чиновників, а збройний щит свого Суверена. Ваша священна місія — служити і захищати саме відповідальний, правосвідомий Народ-Власник. Коли воїн на фронті і громадянин у тилу об’єднаються навколо Конституції як єдині господарі держави — жоден внутрішній ворог у піджаку не зможе узурпувати наші права.
Мільйонів наших вимушених переселенців, які через війну опинилися за кордоном!
Пам’ятайте: де б ви не перебували, ви не просто біженці чи шукачі притулку, ви — жива, невіддільна й неймовірно цінна частина нашого єдиного Народу-Власника. На вас покладена особлива, висока місія: бути амбасадорами нашої незламності, нести у світ справжню славу, культуру та силу України. Ми всю історію демонстрували світові, що українець — це синонім інтелекту, працездатності, честі та волелюбності, чому так цінують наших людей в роботі по всьому світу. Зберігайте цей статус і свій зв’язок із домом, адже ви потрібні Україні для її відбудови та сталого розвитку курс який був взятий до війни.
Памятаємо всі українці по всьому світу ми не ресурс, не статистика для звітів і не кріпаки! Ми — законні Власники цієї землі. Так, ми сьогодні ошукані кулуарами, зраджені посадовцями, обібрані партійцями всіх мастей та затиснуті свавіллям ТЦК як інструментом приниження — але ми НЕСКОРЕНІ.
Ми закріплені Власниками тієї держави, яку нам свого часу просто не дали створити за духом її Основного Закону. Але ми її вже творимо самі, знизу вгору. І навіть їхню хвалену цифровізацію ми спрямуємо на користь і в інтересах справжнього Власника, а не цифрового концтабору чиновників. Вони даремно надіються на повне наше прийняття. Дія їх не врятує.
Давайте припинимо ходити на замовні акції та чекати, що хтось нагорі змилується й подарує нам чесне життя. Якщо усвідомили свій найвищий соціально-правовий статус, то Народ — це не прохач на колінах. Народ — це єдиний легітимний ЗАМОВНИК політики справедливості! Поліція, прокурори, детективи НАБУ, судді та чиновники — це не пани. Це лише обслуговуючий персонал, який фінансується з нашої кишені.
Система робить фатальну помилку, вважаючи наш біль і терпіння слабкістю і сподіваючись, що під шумок «паузи» їм усе зійде з рук. Ми все бачимо, все фіксуємо, все розуміємо і кожне їхнє порушення кримінально-процесуально оформлюємо. Тим, хто сидить у високих кабінетах, варто закарбувати на своєму чолі: ви тут тимчасово. Господар тут — Народ. І дух волі, помножений на знання своїх конституційних прав, які ніхто не зможе поставити на паузу, нікому не під силу зламати! 
Народ, який прокинувся — є великий Народ! Воїн і Громадянин разом проявилися Власниками своєї долі та своєї держави не на папері, а в реальному житті.
Такі приклади ми знаємо. На них тримається справжня правова і конституційна Україна.
З святом всіх справжніх, незламних громадян та вірних синів та дочок України!
Інна Плотнікова
No responses yet