Опинившись основною «фігуранткою» сфальшованої кримінальної справи волею земельних латифундистів, прагнучих віджати рештки вільної і необлікованої землі територіальної громади м Києва за спинами тих, хто ризикуючи життям дає відсіч нападу кремля, я ще більше вмотивована доводити суспільству, чиновникам, громадським активістам та військовим про зміст, значення місцевого самоврядування для перспектив України під час та після війни.
https://www.tiktok.com/@sagaydachniy/video/7268700712677149957
В цьому сенсі звертаю увагу на залізобетонний фундамент демократії — «джерелом влади є народ», а не кабінети. В цьому контексті шукаємо нові форми управління державою, шукаємо інструменти подолання кризи представницької демократії, яка завела нас туди де ми є. Ні жодна партія про це не говорить. А народ тим часом вже визрів до “партисипативної демократії” – демократії участі, задача якої наближати владу до людей, вимагаючи більшу прозорість. Оскільки системні проблеми виникають саме там, де зникає зв’язок між рішенням чиновника та волею громади, то мусимо зосередитись на основних акцентах справи самоврядування. Так:
1. Самоврядування є запобіжник корупції. Коли розпорядження землею чи ресурсами відбувається за зачиненими дверима, ризик зловживань становить 100%. Форми його реалізації відомі:
– Оприлюднення: Громада має бачити проекти рішень до їх прийняття, а не дізнаватися про факт оренди чи продажу з новин і частіше за все з громадського спротиву окремих людей;
– Резолюції зборів важель впливу на процеси в інтересах громади. Це юридичний інструмент, який повертає суб’єктність мешканцям. Стаття 5 Конституції України чітко вказує, що народ здійснює владу безпосередньо та через органи самоврядування.
2. Статус Народ-Власник нажаль – “проґавлений людьми статус”. Причина цього – правова пасивність. Багато хто звик, що “влада вирішить”, забуваючи, що бюджет громади — власність територіальної громади і в його складі не лише податки мешканців. Комунальне майно — це спільна власність. Баланс територіальних громад – це можливості розвитку України. Повернення статусу публічного власника починається з оформлення публічної власності в публічних реєстрах власності і власників – членів територіальних громад у всіх населених пунктах. І саме це стане фундаментом ефективності господарювання в територіальних громадах України – суб’єктах публічного права українського народу.
3. Регламентація публічної власності – основна умова успішності місцевого самоврядування в умовах кризи представницької форми демократії. Для об’єктів стратегічного значення (земля, надра, ліси, великі підприємства) необхідні не просто обговорення та цифрова прозорість в приватних реєстрах невідомого походження, а мають бути:
– відкриті кадастри єдиних суб’єктів права – територіальних громад, в яких закласти данні про об’єкти публічної власності України з 1990 року;
– кадастри прив’язані до паперових документів прийнятих загальними зборами в локальних громадах власників;
– електронні голосування за місцеві ініціативи будуть мати ефект лише в разі існування майнових реєстрів паперових варіантів;
– і основне – мають бути публічні звіти за кожен витрачений ресурс.
4. Особиста відповідальність потреба часу і як результат усвідомлення масштабу шкоди, яку принесла байдужість більшості населення. Тому кожен на своєму місці» має стати вимогою до всіх. Це найскладніший, але єдиний дієвий шлях. Зупинити деструктивні процеси можна лише через:
– жорстокий контроль за обранцями на всіх рівнях через систематичні публічні звіти;
– систематичний контроль з боку ОСНІв – комітетів жителів по виконанню проектів господарювання через оприлюднення відповідей на запити про публічну інформацію.
5. Об’єднання всіх громадян в межах населених пунктів України через оформлення правосуб’єктності територіальних громад в їх межах з чіткими назвами не скажімо Куликівська територіальна громада, а Територіальна громада с. Куликівка __________________ області. Ці назви є принциповими, оскільки акцент ставимо не на населений пункт, а на найцінніший суб’єкт публічного права – територіальну громаду власника в адміністративно територіальних одиницях. Завершальним фактом і доказом об’єднання стане прийнятий на зборах територіальної громади Статут у відповідності до Декларації про державний суверенітет та Основний Закон України – Конституції України.
https://vyhid-e.org.ua/?p=6349 Колективна праця знаючих, думаючих, свідомих і відповідальних над цим документом стане запорукою порядку і сталого розвитку для наступних поколінь.
Тому я закликаю всіх здатних діяти і переходити від ролі глядача – спостерігача до ролі акціонера власної країни, визначеної республікою. Це важка щоденна робота, але саме вона перетворює територію на державу, а населення — на громадянське суспільство. Найефективнішою формою контролю і боротьби з корупцією на всіх рівнях призвані і мають стати ОСНи .
В їх повноваженнях
– Інституційна розробка та прийняття Статуту територіальної громади, де чітко прописані механізми відклику депутатів та процедури зборів, вимоги до підприємництва;
– Майнова функція – проведення інвентаризації земель та майна громади силами активістів та фахівців через «Народний аудит»
– Просвітницький зміст ОСН. Навчання мешканців: як читати бюджет, як писати запити, як ідентифікувати корупційні ризики в проектах рішень.
– Комунікаційний – Створення локальних медіа-платформ для оприлюднення відповідей на запити та проектів рішень до їх голосування, ЗМІ локального рівня.
Цю справу виконаємо повсюдно разом, оскільки іншого не маємо для порядку…
Громадський діяч, правозахисниця
Інна Плотнікова
No responses yet