Національний трибунал – це вихід в правовий порядок республіки Україна
Спочатку вузькими, а тепер і широкими колами все більше набуває поширення дана тема і не знаходить відображення лише в ТБ «Єдиних Новин». З огляду на економіко правове становище, в якому опиняється українське суспільство, допитливі і свідомі українці, прихильники Конституції і Декларації про державний суверенітет України, що копають до самих надр державотворення і 30 річної історії становлення унікальної української демократії, роблять висновок: без покарання не обійдеться. Щоб зрозуміти суть і потребу в заході, мусимо особливо нагадати всім нашим читачам, а через них і всій нації про засади нашого незчисленного матеріального забезпечення, що ґрунтується на багатствах України, які нажаль грабуються, і Українському праві, що гарантує нам захист від свавілля, але не забезпечує, бо не виконується.
Давайте знайдемо час і в системі онлайн проведемо навчання правничій мудрості. Ці знання принесуть не лише матеріальну вигоду, а і стануть фортецею, щоб не втратити її під час війни і після перемоги. О , аби ми за 30 років знайшли в собі сили реалізувати все по Законам, якими нам дано право бути великими українцями – власниками, то чи стояли б ми на колінах перед заходом в надії на матеріальну допомогу? Тож може перемога над «сильнішою армією світу» таки приведе нас до тями і ми станемо тими, якими призвані і наділені.
Тож до вивчення. І хай вас не лякає об’єм тексту, бо в ньому «архівовані» висновки курсу правознавства юридичних вузів, що зробили і роблять для нас діячі групи «Правового простору», «Сила правди», «Доста Україна», «Багнет нації», а узагальнити все на практичне використання намагається ГО «Самоврядна громада», використовуючи цей відомий вже 10 років ресурс. Тож до першоджерел правових знань ефективного господарювання., друзі. Будемо і далі наполегливими в досягненні цілей.
Одже. «Україна є республікою», – так визначає ст.5 Конституції України . Республіка (від лат. res publica) — справа громади . Перше речення ч.1 статті 13. Конституції України, яке встановлює, що :
«Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права ВЛАСНОСТІ Українського народу» – ГРОМАДЯН України всіх національностей (за реченням першим преамбули Конституції України), що є також власністю держави Україна за нормами ст.14 Конституції України, в якій зазначено – земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується державою виключно відповідно до закону. (!!!)
Абзац 1 ч.1 ст.1 ЗУ “Про місцеве самоврядування” визначає:
«Жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями – область, район, місто, район у місті, селище, село є територіальною громадою.»
Згідно абз.2 п.1.2 ПОРЯДКУ реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (Наказ МВС України від 22.11.2012 N 1077 Зареєстрований в Міністерстві юстиції України18 грудня 2012 р. за N 2109/22421) відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України. Тобто жителями є громадяни України, які і є Українським народом за першим реченням Преамбули Конституції України.
Стаття 142 Конституції України визначає матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування – рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у ВЛАСНОСТІ територіальних громад.
З огляду на те, що саме Український НАРОД разом із своєю власністю на національне багатство у тому числі і на власність територіальних громад за ст. 13 та 14 та ст.142 Конституції України і є ДЕРЖАВОЮ УКРАЇНА. Право ж спільної сумісної власності за ч.1 та 2 статті 368 ЦК України визначено, як спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності і визначено, що суб’єктами права спільної сумісної ВЛАСНОСТІ можуть бути ДЕРЖАВА, ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 318 ЦК України «Суб’єкти права власності» визначає, що суб’єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, такі як: ДЕРЖАВА УКРАЇНА, ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ, іноземні держави та інші суб’єкти ПУБЛІЧНОГО ПРАВА власності (за статтею 2 «Учасники цивільних відносин» Цивільного кодексу України ). Із норм ст.316 та 318 ЦК України випливає, що і держава Україна і територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах держави Україна, є юридичними ОСОБАМИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА власності, як це існує у всьому світі.
Цивільним кодексом України визначено публічне, (від лат. Publica- громада) право власності держави України, яке складається з землі, її надр, атмосферного повітря, водних та інших природних ресурсів, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу за статтею 324 Цивільного кодексу України.
За статтею 326 Цивільного кодексу України «Право державної власності» включає майно, у тому числі грошові кошти ( державний бюджет за ст.95 Конституції України). Місцевий бюджет за ст.142 Конституції України, який належить територіальній громаді за ст.327 «Право комунальної власності» ЦК України.
Тому робимо висновок – ніякої іншої власності ніж власність Українського народу, яка дорівнює власність держави Україна, не містить в собі ні Конституція України, ні Цивільний кодекс
Від імені власника Українського народу – держави Україна (юридичної ОСОБИ публічного права) – права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України за ст.13 Конституції України та ст. 324. , ст.325,ст.326 ЦК України ,а управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування за ст.143 Конституції України та за ст.327 Право комунальної власності ЦК України. (!)
Стаття 95 Конституції України встановлює, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Тому державний бюджет забезпечує “бідні“ громади субвенціями із держбюджету, як це робиться у всьому світі – місцеві бюджети і субсидіарні.
Згідно того, що держава Україна за формою державного правління – республіка і є справою громади (за ст. 5 Конституції України), республіканський лад в Україні передбачає функціонування територіальної громади держави Україна утвореної із територіальних громад – власників адміністративно-територіальних одиниць власності громадян України всіх національностей за першим реченням Конституції України.
Таким чином, Згідно статті 4 Конституції України в державі Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. Так Стаття 1. ЗУ “Про громадянство України “ визначає поняття «громадянство України», як правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках. Дорослі громадяни України з 16 років мають паспорт громадянина України. За ст.5 Документи, що підтверджують громадянство України ЗУ “Про громадянство України” встановлено такий документ тільки для дорослих – паспорт громадянина України. Позбавитись статусу громадянина України можуть лише у випадку встановленому статтею 19. Підстави для втрати громадянства України ЗУ “Про громадянство України” датою видання відповідного указу Президента України про позбавлення громадянства України, після чого громадянин України набуває статус фізичної особи. І тому кожен громадянин України в будь-яких відносинах виступає ВИКЛЮЧНО, як громадянин України, значення якого є почесне і важливе.
За Конституцією республіки ( справа громади ) України визначено, що Український народ – це громадяни України всіх національностей ( перше та друге речення Преамбули та ст.13 Конституції України ). Тому представники і української нації, і представники всіх інших національностей, національних меншин, корінних народів мають особисте природне право на індивідуальність, яка надано їм від народження та гарантоване першим та другим реченням Преамбули, ст.11 Конституції України та ст.300 Цивільного кодексу України, якими встановлено :
1. ”Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення” ( перше та друге речення Преамбули Конституції України );
2. “Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України” ( ст.11 Конституції України ).
3. ”Фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, … мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (ст. 300 Цивільного кодексу України ).
Статтею 1. ЗУ «Про громадянство України» визначено поняття «громадянство України», як правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій прояв у їх взаємних правах та обов’язках. Документом, що підтверджує громадянство України за ст.5 ЗУ “Про громадянство України” визначено – паспорт громадянина України. Але у паспортах громадян України всіх національностей відсутня індивідуальна ознака про приналежність громадянина до представників відповідної нації національної держави Унітарна республіка Україна (далі держава УКРАЇНА).
Тому до паспортів громадян України, представників відповідної нації національної держави Україна на підставі п.2 ч.4 та п.8 ч.6 Постанови Верховної ради України “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон” від 26 червня 1992 року N 2503-XII, необхідно внести додаткову інформацію на вклеєних аркушах про національність. І тільки після оформлення у паспорті відомостей про національність кожного українця виникає Український народ, громадяни всіх національностей України, як ВЛАСНИКИ спільної сумісної власності на власність територіальної громади і державу, а саме:
По – перше, ВЛАСНОСТІ Українського народу на ВЛАСНІСТЬ територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Для реалізації територіальною громадою свого права на безпосереднє управління своєю власністю (ст. 140 Конституції України), ст.142 визначає матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування – рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у ВЛАСНОСТІ територіальних громад. Абз.1 ч.1 ст.1 ЗУ “Про місцеве самоврядування” визначає: « Жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями – область, район, місто, район у місті, селище, село є територіальною громадою.» Згідно абз.2 п.1.2 ПОРЯДКУ реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (Наказ МВС України від 22.11.2012 N 1077 Зареєстрований в Міністерстві юстиції України18 грудня 2012 р. за N 2109/22421) відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України. Територіальні громади села, селища, міста ( жителі, Український народ, громадяни України, до паспорта яких внесено місце проживання у селі, селищі, місті ) управляють майном, що є в комунальній (підприємств (об’єднань), організацій і установ за нормами ст.126 Основного закону Конституції УРСР ) ВЛАСНОСТІ :
1. БЕЗПОСЕРЕДНЬО ;
2. або через утворені ними органи місцевого самоврядування;
( стаття 143 Конституції України ) .
АЛЕ!!! Фактично ж жодної територіальної громади – власника в державі Україна не створено. Тому до цього часу починаючи з 28.06.96 року республіка Україна проголошена, але не відбулася, як справа громади.
По-друге, ВЛАСНОСТІ Українського народу, яка встановлена Першим реченням ч.1 статті 13. Конституції України – «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права ВЛАСНОСТІ Українського народу», власності ГРОМАДЯН України всіх національностей ( за реченням першим преамбули Конституції України ), що і є власністю держави Україна за нормами ст.14 Конституції України, в якій вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави і що право власності на землю набувається і реалізується державою виключно відповідно до закону.
Далі важливо усвідомити.
Носієм суверенітету України, що поширюється на всю територію України, і єдиним джерелом влади в Україні є народ. НАРОД здійснює ВЛАДУ:
1. БЕЗПОСЕРЕДНЬО ;
2. і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування ;
( за нормами ст.2 та 5 Конституції України ).
Власна ВОЛЯ власника національного багатства України і є джерелом ВЛАДИ Українського народу з огляду на наступне. Віссю поняттям влади є реалізація права власності кожним громадянином.
ст. 317 Цивільного кодексу України надає «Зміст права власності». ВЛАСНИКОВІ належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном та встановлено, що на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Поняття права ВЛАСНОСТІ визначено ст.316 ЦК України «Право власності», як право ОСОБИ на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю ВОЛЕЮ, незалежно від ВОЛІ інших осіб.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності ВОЛОДІЮТЬ, КОРИСТУЮТЬСЯ ним спільно і РОЗПОРЯДЖАЮТЬСЯ за згодою всіх співвласників, якщо не встановлено домовленістю між ними за нормами ч.1 та 2 статті 369 «Здійснення права спільної сумісної власності» ЦК України.
Право ж спільної сумісної власності за ч.1 та 2 статті 368 ЦК України визначено, як спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності і визначено, що суб’єктами права спільної сумісної ВЛАСНОСТІ можуть бути ДЕРЖАВА, ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ , якщо інше не встановлено законом. Діяльність даних суб’єктів спрямована на одне на ефективне управління спільним майном з метою примноження благ суспільства і держави, що забезпечує його. Економіка – є базисом розвитку суспільства. Економіка (від дав.-гр. «закон дому », «управління домогосподарством») — комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а саме — про організацію та управління матеріальним виробництвом, ефективне використання ресурсів, розподіл, обмін, збут і споживання товарів та послуг. Згідно ст.13 Конституції України та ч.4 ст.319 ЦК України власність ЗОБОВЯЗУЄ. Досягнувши 18 річного віку, ми, громадяни України всіх національностей – Український народ становимося виборцями, що є нашим обов’язком при конституційно оформленій власності і заснуванні державних органів, чим ми мали б здійснювати своє волевиявлення через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії. (ст..69-70 Конституції України). Ці форми демократії нам потрібні не інакше, як для досягнення спільної згоди у процесі управління нашої спільною власністю – комунальною та власністю територіальних громад у межах територіальних громад, та ї власності Українського народу у межах держави унітарної республіки Україна.
Тобто, наше спільне майно, використовується нами спільно для забезпечення матеріальних, духовних умов нашого співжиття та забезпечення суспільного порядку. НАРОДНЕ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ на місцевих до органів місцевого самоврядування і загальнодержавних виборах до органів державної влади та референдумах мало б бути підсумком в оцінці діяльності посадовців, обраних на попередніх виборах і ставати стартом нового етапу розвитку держави, спроможної бути лідером в світі. Нажаль територіальних громади, оформлених в своїх правах і обов’язках в Україні за Конституцією України 1996 р. не існує. (!) Органи «державної влади» є приватними фірмами і фірмочками https://vyhid-e.org.ua/?p=4082 , не зацікавленими в благополуччі народу, в них інше призначення. «Лідери» української нації незалежні від народу і від правди, бо так наказали особи через спровоковані обставини бездарної зовнішньої і внутрішньої політики. Створені в злочинний спосіб ОТГ не стали запобіжником війни для своїх «виборців», оскільки створювались як обкрадені юридичні особи приватного права на засадах тоталітарної радянщини, спущені згори в примусовому порядку, тому і як наслідок не стали ефективними управителями спільного майна. Нині ж, як ОТГ, так місцеві ради великих міст активно і якісно приймають участь в розпродажі залишків нашого спільного багатства (мала приватизація підприємства, землі, надр), чому і війна не перешкоджає. Не є проблемою для крадіїв національного і відсутність державної печатки з Конституційно визначеною державною символікою. https://vyhid-e.org.ua/?p=5561, відомі депутати Верховної Ради ігнорують наказ свідомих виборців про це https://vyhid-e.org.ua/?p=4960. Чоловіки на війні, територіальна оборона стає безпорадним свідком грабунку своїх громад, оскільки до справи залучають мотивовані великими статками з аукціонів продажу «суди» (суб’єкти господарської діяльності) документи докази http://lelekasicheslav.blogspot.com/2016/07/blog-post_38.html
Відео судового засіданні
https://www.facebook.com/groups/2526064240968388/posts/2905983526309789/ .)
Але ви, читачі добре знаєте “вихід є” і він відчинений для всіх відповідальних за своє життя і родин. Нюрнбергський процес для зовнішнього ворога відомий. Для внутрішнього ворога свідомі збирають факти до національного суду ( трибуналу), ідея якого жевріє по землі українській.
Ми ж ділимось практиками конституційного самовизначення, щоб дати шанс, виправити наміри грабунку волелюбного народу і уникнути відповідальності перед нацією. Ми школу мирних, ненасильницьких протестів від імені власників пройшли велику. Тому запрошуємо до вивчення матеріальної частини Конституційного права, щоб після війни стати ефективними власниками публічної власності, яку мусимо повертати. Статус громадянина України – розпорядника національного багатства звучить гордо і йому потрібно вчитись.
А поки що безпосередня влада на місцях, через яку практика господарювання і набуття нового досвіду. Залучайтесь, щоб зупиняти свавілля невігласів і дурисвітів в столиці, що торгують землею і позбавляють нас основи життя.
З вами в скорботі і радості
конституційники – практики
відновлення статусу
Український Народ